Аналіз ґрунту: які показники варто досліджувати

Більшість господарств вносить добрива щороку – і далеко не завжди ця робота дає очікуваний результат. Причина часто не в якості препаратів і не в технології внесення, а в тому, що ґрунт просто не готовий їх засвоїти. Неоптимальний pH, дефіцит одного елемента, надлишок іншого – і навіть правильно підібране живлення працює в половину сили.

Агрохімічний аналіз ґрунту дає конкретну картину того, з чим ви реально маєте справу.

Навіщо робити аналіз ґрунту

Якщо дивитися на поле – все може виглядати добре. Але ґрунт не завжди показує свої проблеми зовні. Дефіцит фосфору не видно оком, підкислення помітне лише коли культура вже відстає в розвитку, а вимивання кальцію фіксується тільки через рік-два у вигляді погіршення структури.

Регулярний агрохімічний аналіз ґрунту – один раз на 3-4 роки як мінімум – дає змогу скоригувати систему живлення до того, як проблема вплине на врожайність. Особливо це важливо при зміні культури в сівозміні або після тривалого монокультурного вирощування.

Найкращий час для відбору зразків – після збирання врожаю восени або рання весна до внесення добрив. Не рекомендується відбирати зразки одразу після вапнування або підживлення – результати будуть хибними.

pH – відправна точка будь-якого аналізу

Кислотно-лужна реакція ґрунту – це показник, який визначає доступність практично всіх інших елементів живлення. При значеннях pH нижче 5.5 алюміній і марганець стають токсичними, а фосфор переходить у форми, які рослина не засвоює. При pH вище 7.5 – та сама ситуація, але вже із залізом, магнієм і цинком.

Оптимальний pH для більшості польових культур – 6.0-7.0. Для ріпаку та буряку – ближче до 6.5–7.0, для картоплі можна дещо нижче – 5.5-6.5.

Визначається pH двома методами: у водній суспензії (pH водний) і в сольовому розчині (pH сольовий). Останній дає нижчі значення і точніше відображає реальну кислотність, яку відчуває коренева система. Якщо в аналізі стоїть pH 5.8 сольовий – для більшості культур це вже сигнал до вапнування.

При підвищеній кислотності застосовують крейду, вапняк або доломітове борошно. Норма внесення розраховується індивідуально – залежно від буферності конкретного ґрунту, тому просто орієнтуватись на таблицю без аналізу не варто.

Гумус: показник родючості, який не повертається швидко

Вміст гумусу відображає загальний рівень органічної речовини в ґрунті. Від нього залежить структура, водоутримуюча здатність, мікробіологічна активність і здатність акумулювати поживні речовини. Це, грубо кажучи, ґрунтовий капітал.

Для чорноземів типовий вміст гумусу – 4-8%, для сірих лісових ґрунтів – 2-4%, для піщаних – менше 1.5%. Проблема в тому, що за останні 30-40 років у більшості регіонів України цей показник знизився на 0.5-1.5%, і тенденція продовжується.

Якщо гумус нижче 2% – ґрунт знаходиться в критичному стані. Ефективність мінеральних добрив при цьому суттєво падає, бо немає середовища, яке б утримувало і поступово вивільняло елементи живлення.

Відновлення гумусу – справа не одного сезону. Основні шляхи: сівозміна з включенням багаторічних трав і бобових, заробка соломи, застосування компостів і органічних добрив. Аналіз дає відправну точку – куди і як рухатися.

Макроелементи: азот, фосфор, калій

Це три кити мінерального живлення, і кожен з них потребує окремої уваги.

Азот (N) є основним елементом, що відповідає за вегетативний ріст. Аналізується у форм

ах нітратного (NO₃⁻) і амонійного (NH₄⁺) азоту. Важливо розуміти: азот дуже рухливий в ґрунті, тому аналіз на початку вегетації і восени дасть різні результати. Орієнтуватися потрібно на ранньовесняний аналіз для визначення стартових доз.

Нестача азоту проявляється як загальний хлороз, що починається зі старішого листя. Його надлишок провокує бурхливе наростання зеленої маси, через що рослини стають схильними до вилягання, а якість зерна за вмістом білка знижується (на відміну від ріпаку, де показники зростають).

Фосфор (P₂O₅) – елемент для кореневої системи і плодоношення. Найбільш засвоюваний при pH 6.0-7.0. В кислих ґрунтах зв’язується з алюмінієм і залізом, у лужних – з кальцієм. Тому можна вносити фосфорні добрива і отримувати нульовий результат, якщо pH не в нормі.

Дефіцит фосфору у молодих рослин іноді виражається антоціановим забарвленням листя і стебел (фіолетовий відтінок). Рослини пізніше закладають суцвіття і гірше формують насіння.

Калій (K₂O) бере участь у водному обміні, стійкості до посухи і морозу, транспорті цукрів. Важливий для коренеплодів, соняшнику, кукурудзи. В ґрунтах з важким механічним складом (глинистих) калій фіксується між мінеральними шарами і може бути недоступний попри високий загальний вміст.

Якщо рослина відстає в розвитку при достатньому азоті і фосфорі – варто перевірити саме калій, а також pH. Часто саме ця пара є причиною.

Кальцій і магній: вторинні, але не другорядні

Кальцій в ґрунті виконує одразу кілька функцій: підтримує структуру, знижує кислотність і є поживним елементом для культур. Його нестача напряму пов’язана з підкисленням. Саме кальцій і вносять під час вапнування — це дозволяє водночас нейтралізувати кислотність та забезпечити живлення рослин.

Магній часто залишається поза увагою, але він є центральним атомом молекули хлорофілу. Тобто без нього фотосинтез буквально не працює нормально. Візуально дефіцит виглядає як посвітління між жилками листа (міжжилковий хлороз) – спочатку на старших листках.

Найбільш ризиковані по магнію: легкі піщані ґрунти з низьким pH, інтенсивне застосування калійних добрив (калій і магній конкурують за засвоєння). Коригується внесенням кізериту або доломіту.

Сірка і мікроелементи: про що забувають до останнього

Сірка стала дефіцитним елементом за останні десятиліття – зокрема через перехід на безсірчисті добрива і зменшення промислових викидів (які, як не дивно, раніше постачали частину сірки). Найбільше потребують ріпак, цибуля, часник, бобові. Озимий ріпак без достатньої сірки дає нижчу олійність і гірше переносить стрес.

Серед мікроелементів найчастіше виявляються проблеми з:

•       Цинком (Zn) – особливо на кукурудзі. Дефіцит при pH > 7.0 і після тривалого внесення фосфору.
•       Бором (B) – критично для ріпаку і соняшнику. Впливає на запилення і зав’язування насіння.
•       Марганцем (Mn) – на лужних ґрунтах при pH > 7.0. Актуально для пшениці і ячменю на вапнованих полях.
•       Міддю (Cu) – на торф’янистих і піщаних ґрунтах. Злакові при дефіциті міді погано формують колос.

Мікроелементний аналіз не входить до базового пакету, але якщо є підозри або специфічні культури – варто його додати.